Зміни -це ми самі!

Ми сьогодні задумуємося над одним питанням: Чи потрібні нам зміни? Із чого починати? Я думаю, що потрібні.Адже діти приходять до школи не просто вчитися, а здобувати уміння, які потрібні сьогодні сучасному українцю. І дуже важливо з перших днів створити їм такі умови, щоб це бажання не зникло.Я впевнена, що ми, педагоги,прагнемо, щоб кожен вихованець повірив у свої можливості, радів дзвінку на урок,зустрічі з учителем, щоб шкільне життя стало для нього змістом особистого, без шкоди для здоров'я і нервової напруги. І тому, на мою думку, треба робити зміни починаючи із себе. Чи готова я...? Звичайно, це супроводжуватиметься подоланням певних труднощів. Бо це життя, а значить будуть радість і сум, розчарування і захоплення, поразки й перемоги. Зате позитивний результат приносить почуття задоволення, адже всі ми, як дорослі, так і діти, прагнемо визнання. Ще давні римляни вважали,що вчитися гірко, а знати солодко. Але навіщо навчатися з гіркими та марними слізьми тому, чому можна навчитися з посмішкою? В усі часи вчитель має найбільшу відповідальну місію - виховувати людину, бути поруч із дитиною, керувати її емоціями, але так, щоб дитина вбачала у нас друга, партнера, а не директора або наглядача. Ще В.О. Сухомлинський писав: «Дати дітям відчути радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання. В школі не повинно бути дітей, душу яких гризе думка, що вони ні на що не здатні. Школа повинна бути місцем, де кожна дитина має бути прийнятою, якою вона є: зі своїми почуттями, думками, проблемами, навіть невміннями і невдачами.» Одним із важливих завдань освіти є пошук ефектиної системи , яка б відповідала і потребам соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, допомагала учневі самовизначитися і само реалізуватися. Я впевнена, що ми педагоги готові завжди вчити і вчитись, шукати і знаходити,любити і відчувати любов.